СПОРО́ЖНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до спорожнити. Здорова пляшка вже була спорожнена (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 206); За столом сидів Симкович і вже клював носом. Перед ним стояла наполовину спорожнена пляшка (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 250); Рушив потяг назад не спорожнений. Бо місто було голодне, і йому замість хліба прислали дітей… (Юрій Яновський, I, 1958, 71).
2. у знач. прикм. Нічим не заповнений; пустий, порожній. Онисія Степанівна забирала спорожнені миски (Нечуй-Левицький, III, 1956, 107); Спорожнені діжки раз у раз спускалися по воду (Яків Качура, II, 1958, 481);
// Ніким не зайнятий; вільний. Тільки кінь жовнірський, немов здичавіла тварина, на дибках обернувся й страшним стрибком поніс.. спорожнене сідло (Іван Ле, Україна, 1940, 286).