СПОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОРОДИ́ТИ, роджу, родиш, док., перех., розм.
1. Те саме, що народжувати 1. — Спородила я дітей Вже й не так багато — Лиш Івана та Степана, Лиш Явдошку та Грицька, Лиш Настусю та Марусю (Степан Олійник, Вибр., 1959, 126); Мати спородила його серед мовчазних снігів, і він мерщій подав голос (Павло Загребельний, Диво, 1968, 31).
2. перен. Давати початок чому-небудь, створювати щось, бути причиною появи когось, чогось. Всеосяжна глобальність, характерна для нашого часу, здатна водночас спородити і невід’ємність особи від часу, і її відокремленість (Радянське літературознавство, 6, 1971, 7);
// Пробуджувати, викликати що-небудь. Калитчин двір спороджував страх, безволля (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 156); Відмова Тимчасового уряду признати автономію України.. й недвозначне продовження колоніальної політики царського урядництва — спородили обурення й викликали протест у найрізноманітніших колах українців (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 427).
♦ Як мати спородила — те саме, що Як мати народила (родила) (див. мати 1). Я тоді до нього: — Скидай сорочку!.. — Зняв і сорочку.. Ні-ішов він, як мати спородила (Гнат Хоткевич, I, 1966, 84).