СПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням спорядити, споряджати. Сановні урядовці.. при спорядженні експедиції ігнорували організацію наукових робіт (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 41).
2. збірн. Сукупність предметів, пристроїв, необхідних для чого-небудь. Ліна в тихому захваті оглядає Тоню в її дорожньому спорядженні (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 167); Біля ліжка дяді Антона лежало наготовлене рибальське спорядження (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 73); Легко може доставити [літак АН-22] в найвіддаленіший куточок Радянського Союзу будь-яке великогабаритне спорядження: бульдозери, важкі верстати,.. бурові вишки і т. п. (Знання та праця, 3, 1966, 4).
3. збірн. Предмети озброєння, обмундирування та побутового вжитку бійця, а також пристрої для їх перенесення. Прийти до фінішу за найкоротший час і не втратити в поході жодного бійця, жодної речі із спорядження — таке завдання маршу (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 90); Розвідники летіли на великій висоті, а тому звичайне спорядження авіаторів — комбінезони, шлемофони, окуляри, парашути за спиною — доповнювалось у них ще й кисневими масками (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 4); Рух поїздів припинився. На станціях застряли ешелони з бойовим спорядженням, боєприпасами, з людською силою (Дмитро Бедзик, Плем’я.., 1958, 89).