СПОНОЧІТИ, іє, док., безос. Настати, проявити свої ознаки (про ніч). На дворі вже зовсім споночіло (Борис Грінченко, I, 1963, 409); Ввечері, тільки споночіло, тихий стук пролунав біля дверей невисокої.. хати Кравчуків (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 73); Вже воно [сонце] при заході, вже скоро воно й зовсім сховається, і споночіє надворі (Олесь Гончар, II, 1959, 129).
СПОНОЧІТИ
Тлумачення слова