СПОЛОВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до споловіти. Тритонка.. котилася і котилася між буйними стінами споловілої пшениці (Яків Баш, Надія, 1960, 237); Скрипник — сухий, миршавий парубчак у споловілих галанцях та молдуванській сорочці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 231); Припавши лицем до споловілої від засухи, мертвої трави, Бронко лежав у тіні старезної чорнокорої липи на горбку (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 221).
СПОЛОВІЛИЙ
Тлумачення слова