СПОЛОТНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до сполотніти. Полковник.. спинив свої примружені очі на сполотнілому обличчі Вадима Успенського (Петро Панч, В дорозі, 1959, 66); Він сидів проти вікна, німий і похмурий, ворушив сполотнілими губами та сумно похитував головою (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 218).
СПОЛОТНІЛИЙ
Тлумачення слова