СПОЛОХНУТИ, ну, неш, док., перех. Однокр. до сполохувати. — А що я чув? Нашу Катрю сватають. Тим словом сполохнув нас усіх: хто сидів — схопився; хто стояв — у куточок горнувсь… (Марко Вовчок, I, 1955, 208); Задзеленчав дзвоник повз будинок Польського — і на хвилину сполохнув веселе гульбище (Панас Мирний, I, 1949, 386); Розмова тиха, щоб нікого не сполохнути (Олександр Довженко, III, 1960, 355); Вдарю бовтом раз і вдруге, Сонну рибу сполохну (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 143).
СПОЛОХНУТИ
Тлумачення слова