СПОЛОХАНО. Присл. до сполоханий 2. — Каменотеси!! — сполохано, як на пожежу, крикнув Кушнір і метнувся з сіней (Степан Васильченко, I, 1959, 237); За віконцем, на подвір’ї, сполохано кричать кури (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 28); Його погляд сполохано пробіг повз Олену, щось зблиснуло в очах і одразу ж погасло (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 286); Любчик сполохано озирнувся, мов загнаний у пастку звір (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 151); * Образно. Сполохано метнулось і зашелестіло жито (Олесь Донченко, VI, 1957, 82).
СПОЛОХАНО
Тлумачення слова