СПОКУТУВАННЯ

СПОКУ́ТУВАННЯ, я, сер. Дія за значенням спокутувати.
 Спокутування вини (провини) — виправлення, загладжування вини, провини і т. ін. Динамічність творчості — це не спокутування провин, не виправдовування перед новим часом, а постійне оновлення, нові народження (Радянське літературознавство, 4, 1967, 27); Спокутування гріхів — замолювання гріхів. Він [єпископ] був не на самоті з богом — перед вечірнею, тобто перед відправою, котра, нагадуючи нам про гріхопадіння прародителів, кличе до спокутування гріхів (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 247).