СПОКУ́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до спокусити. У вітринах книжкових крамниць час від часу бачив [М. Гоголь] книжки про Україну. Спокушений назвою, купив збірку українських пісень Максимовича (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 433).
2. у знач. прикм. Якого спокусили, який піддався спокусі. Гримлять тривожно фанфари й барабани.. Кінець виставі, що показала спокушеного Йосифа (Юрій Яновський, II, 1958, 21).
3. у знач. прикм., у чому, рідко. Те саме, що досвідчений. Не минуло ще й року з часу заснування трупи [«Товариство»], як вона наважилася показатися перед спокушеними у сценічному мистецтві глядачами (Життя Сакса ганського, 1957, 73).