СПОКОНВІ́К, присл. Те саме, що споконвіку. Після роботи хто куди, — Хто в драматичний, хто в співочий, Хто вчитись крою та шиття (Це діло споконвік дівоче Теж необхідне для життя) (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 91).
СПОКОНВІК
Тлумачення слова
СПОКОНВІ́К, присл. Те саме, що споконвіку. Після роботи хто куди, — Хто в драматичний, хто в співочий, Хто вчитись крою та шиття (Це діло споконвік дівоче Теж необхідне для життя) (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 91).