СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, а, чол.
1. Той, хто споглядає що-небудь; спостерігач.
2. Той, хто схильний до споглядання. До сіл близьких, слобідок дальніх — Не від людей, а до людей Цей любомудрець-споглядальник [Г. Сковорода] Не поспішаючи іде (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 42); Інтелігентами-споглядальниками були й герої другого великого твору Паустовського 20-х років — роману «Осяйні хмари» (1928) (Радянське літературознавство, 7, 1965, 59).