СПОГЛЯДА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Пов’язаний з процесом споглядання, характерний для споглядання. А кеш уважно подивилася на Огея… — Пробачте, — стиха промовляє він до неї, піймавши її споглядальний вираз. — Вам зрозуміло все тут? (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 265); Хомі.. лишалося тільки обрати собі позицію споглядальну (Натан Рибак, Час.., 1960, 749); На пероні з’являється Малоштан. Він з батіжком. Стає перед рейками і завмирає у споглядальній позі (Іван Микитенко, I, 1957, 42).
2. Схильний до споглядання. Юність, виразником і співцем якої був Тичина в «Сонячних кларнетах», — це юність переважно споглядальна, мрійлива (Поезія і революція, 1956, 24); Розум будівника комунізму не споглядальний, він нерозривно зв’язаний з практичною діяльністю людини (Комуніст України, 6, 1961, 57).