СПОДО́БНИЙ, а, е, заст.
1. Красивий. А в шинкарки мед-горілка добра, Ще й до тога дівчина сподобна (Павло Чубинський, V, 1874, 259).
2. кому. Який подобається, відповідає чиїм-небудь смакам. — Привіз я вам панію молоду, — чи вподобаєте? Сам сміється, радіє; кому-то вже така краля не сподобна буде! (Марко Вовчок, I, 1955, 120); Народні співи завжди були сподобні студентам (Нечуй-Левицький, I, 1956, 340).