СПОДІВАНИЙ

СПОДІ́ВАНИЙ, а, е. На якого сподіваються, розраховують, про якого мріють. Замість сподіваного страшенного грому, що мав бути початком руїни, чути лише глухе воркотання, сердитий гуркіт велетня (Іван Франко, IV, 1950, 338); В несамовитому забої дзвонів він [народ] почув голос давно сподіваної волі. — До церкви, до церкви! Воля прийшла (Панас Мирний, IV, 1955, 185); — А чому ж їм не вступити [в бій]? — неквапом відгукується Черниш, проводжаючи задумливим поглядом нове, не зовсім сподіване поповнення (Олесь Гончар, III, 1959, 129);
//  На якого довго чекають, якого бажають. [Олеся:] На сподіваного гостя багато треба, прийду, коли здумаю (Марко Кропивницький, II, 1958, 287); Ще дев’ятнадцятого року, шахтарським хлопчиком малим, коли сподіваного строку я ждав, що батько прийде в дім.., почув я вперше: «Комуніст» (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 67);
//  у знач. ім. сподіване, ного, сер. Те, на що сподіваються, розраховують, чого чекають. Галя усе дожидала чогось особливого, сміло та весело дожидала вона, та разом же з тим далося навзнаки їй, як дожидати сподіваного (Марко Вовчок, I, 1955, 320); У Києві на Подолі Було колись… і ніколи Не вернеться, що діялось, Не вернеться сподіване, Не вернеться… А я, брате, Таки буду сподіватись, Таки буду виглядати, Жалю серцю завдавати (Тарас Шевченко, II, 1963, 53).