СПОДІЯНИЙ

СПОДІ́ЯНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до сподіяти;
//  у знач. сподіяне, ного, сер. Те, що хто-небудь учинив, зробив. Хома тікав, мов загнаний звірюка.. Які страхи шматували його темну душу — жах, лють, чи приреченість, а чи пекучий жаль до себе за сподіяне (Олександр Довженко, I, 1958, 94).