СПОЧИВ

СПОЧИВ, у, чол., розм. Те саме, що спочинок. Біль спітнілу спину рве, А треба ж із серпом без розгину згинаться.. І тільки й спочиву, що у старої Ганьки Води напитися з полив’яної баньки (Максим Рильський, Поеми, 1957, 234); Із міста до міста шляхами курними Два вершники мчаться. І коні під ними Потомлені, в милі, забули про спочив (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 92); Хто йде вперед — не думає про спочив (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 35);  * Образно. На спочив сонечко сіда; І нам за ним плисти… Хай спочива… Після труда Спочинь, мій краю, й ти! (Павло Грабовський, I, 1959, 230).