СПОЧУТЛИ́ВО, рідко. Присл. до спочутливий. — Чого це вам, тітко? — спитала Ярина спочутливо (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 282); Спочутливо і уважно молоді слухали гірку повість про долю старого (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 232).
СПОЧУТЛИВО
Тлумачення слова