СПЛЯМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сплямувати. Никне Побожність і Віра, і діва небесна Астрея Землю, сплямовану кров’ю, — остання з богів — покидає (Микола Зеров, Вибр., 1966, 303); Прощай, Дерманський монастире, колись славний, нещодавно сплямований співучастю в кривавих бандерівських злодіяннях (Юрій Мельничук, Коли кров.., 1960, 46).
СПЛЯМОВАНИЙ
Тлумачення слова