СПЛЯ́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сплямити. Видко було великий стіл, накритий червоним сукном, страшенно сплямленим чорнилом (Леся Українка, III, 1952, 557); — Мені здається, що я сповнив би десять раз більший гріх, якби подав йому руку, якби дружньо стиснув ту руку, сплямлену найтяжчим злочином (Іван Франко, IV, 1950, 235);
// у знач. прикм. — Я не хочу ставати на заваді між ним і його родиною. Коли моя сплямлена особа заважує [заважає] кому… (Лесь Мартович, Тв., 1954, 449).
СПЛЯМЛЕНИЙ
Тлумачення слова