СПЛІН, у, чол., книжн. Важкий, пригнічений стан; нудьга, хандра. Я ніс в душі хандру великосвітську, Що зветься сплін (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 378); Раптом усі відчули полегкість: сплін його високопревосходительства міг знайти розрядку (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 21).
СПЛІН
Тлумачення слова