СПЛЕТІ́ННЯ, я, сер.
1. Місце, де з’єднується, переплітається що-небудь. Віктор довго тикав автоматичною ручкою в сплетіння дротів, а потім плюнув і відійшов… (Микола Зарудний, Світло, 1961, 12); За містом, де колії стрічні, Де сплетіння шляхів.., Гуркотять поїзди електричні Водоспадом на Фастів, Ірпінь… (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 8).
2. Ціле, що становить собою переплетення окремих його частин. Іван підступає ближче і раптом у сплетінні вербових коренів помічає величезну щуку (Петро Колесник, Терен.., 1959, 37); Між вузлуватим сплетінням дубового гілля горіло весняне небо (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 37); Угорі, на химерному невидимому сплетінні металевих конструкцій бурової, блимають вогні (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 49).
3. Поєднання, переплетення чого-небудь. Оправа другого турячого рога з Чорної Могили ще багатша. В основу її рисунка покладено билинний сюжет, в якому фігурують фантастичні звірі, птахи та люди.. Фантастичні звірі зображені у найвигадливіших сплетіннях (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 529);
// перен. Суміш, поєднання якихось явищ, подій і т. ін. Цілою кавалькадою вривається до мене галас схвильованої вулиці, — якесь дивне сплетіння сміху, співу, крику, плачу й розміреного топоту людських ніг (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 109); Стрімкі чи повільні переходи почуттів, їх зіткнення, протиставлення, сплетіння — така стихія його [А. Малишка] ліризму (Вітчизна, 10, 1963, 123).
Сплетіння обставин — те саме, що Збіг обставин (див. збіг). — Трагічне сплетіння обставин, жорстоке вбивство чоловіка, мала дитина, осамотнена жінка в далекому лісництві… І ніде жодної рідної душі… (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 297).