СПІВВИ́ННИЙ, а, е, юр. Винний у чому-небудь разом із кимсь. Вона бачила не раз батька, що впадав у розпуку, коли не міг знайти робітників, і мимоволі вважала їх співвинними в руйнації батьківського маєтку (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 102); Дарку знову огортав страх. Вже не за себе, але за тих незнайомих співтоваришок, співвинних у цій справі (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 197).
СПІВВИННИЙ
Тлумачення слова