СПІВУЧІСТЬ

СПІВУ́ЧІСТЬ, чості, жін. Властивість за значенням співучий. Український народ здавна славиться своєю музикальністю, співучістю (Народна творчість та етнографія, 2, 1967, 17); Жили по сусідству у В’юнищахдві дівчини Ліда та Тамара. Обидві ходили до школи, обидві славилися співучістю і красою (Михайло Чабанівський, Шляхами.., 1961, 15); — Добривечір, — почув Берестовець приємний голос, підкреслено чітка вимова якого врівноважувалася протяглою співучістю (Леонід Первомайський, Опов.., 1970, 126); «Лимерівна» і «Невільничка» [Марка Вовчка] відрізняються співучістю, мелодичним пісенним ритмом розповіді (Радянське літературознавство, 18, 1955, 84); Купала і Колас просто дивують нас розмаїтістю метрів і ритмів, багатством строфіки, співучістю, дзвінкістю слова (Максим Рильський, III, 1956, 400); Скрипки [А. Страдіваріуса] відзначаються художньою викінченістю форми, чарівною співучістю і повнотою звуку (Гуменюк, Українські народні музичні інструменти, 1967, 141).