СПІВРОЗМОВНИК

СПІВРОЗМО́ВНИК, а, чол. Той, хто розмовляє, говорить із ким-небудь; учасник розмови, бесіди. Діалог завжди повинен розкривати і суть розмови, і взаємини між тими, хто розмовляє, а також і характер кожного з співрозмовників (Юрій Смолич, Перша книга, 1951, 75); Розмовляв він завжди спокійно, по-діловому і називав співрозмовника лише на прізвище, явно ігноруючи ім’я та по батькові (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 11); Він виявився чудовим співрозмовником, палко закоханим у свою рідну Полтавщину (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 7);  * Образно. А співрозмовник в тебе завжди є — Це зошит в коленкоровій оправі (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 40).