СПІВКУ́РСНИК, а, чол., рідко. Те саме, що однокурсник. У дверях аудиторії стоїть незграбний, широкоплечий Степура, їхній друг і співкурсник (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 8); За нею впадали в інституті співкурсники (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 244). співкурсниця, і, [[жін.|жіночий рід|mark]], [[рідко.|рідковживане|mark]] Жіночий рід до співкурсник. Зненацька виплило обличчя однієї колишньої жінчиної співкурсниці, Нонни, вона лишилась в аспірантурі, жила в гуртожитку (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 165).
СПІВКУРСНИК
Тлумачення слова