СПІВБЕ́СІ́ДНИК, а, чол. Той, хто бесідує, розмовляє з ким-небудь. Він охоче відповідав Діброві, радіючи, що знайшов собі балакучого співбесідника (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 61); Співбесідники не помітили, що до їхньої розмови, стоячи зблизька, прислухається чоловік (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 51).
СПІВБЕСІДНИК
Тлумачення слова