СПІТКАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. з ким. Зустрітися з ким-небудь, хто рухається навпроти. Під чорним лісом спіткався чорт з бісом (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 229);
// Зійтися разом, побачитися де-небудь. Пройшло літо, тогді знов я з тобою спіткався (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 372);
// перен. Трапитися на чиємусь шляху. — Як підростеш, то терпи усе, що на тропку спіткається. Жити між людьми важко! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 358).
♦ Спіткатися з поглядом чиїм — те саме, що Зустрінутися (зустрітися) з очима (з поглядом, з поглядами) чиїми (чиїм) (див. зустрічатися). — Вона-таки за тото [те] нічо не знала, — сказав [Семен] нерадо й хутенько глянув убік, бо спіткався з Олениним поглядом (Лесь Мартович, Тв., 1954, 124).
2. тільки 3 ос. Трапитися з ким-небудь; випасти на чиюсь долю. — Коли я посварюсь або батько, то не на лихо, а на добро вам, для миру вас готуєм, а там, усього спіткається… (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 63); Сидить козак на тім боці, — Грає синє море. Думав, доля зустрінеться, — Спіткалося горе (Тарас Шевченко, I, 1963, 9).