СПІ́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до спішити.
2. у знач. прикм. Який спішився. Спішена кавдивізія Пархоменка наступала по шосе (Петро Панч, О. Пархом., 1939, 134); Розступилися [люди], даючи спішеному полковникові прохід до кобзарів (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 5); Спішені козаки, закріпивши попони між кіньми, везли на них поранених побратимів своїх (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 187).