СПІРИ́Т, а, чол. Той, хто вірить у можливість спілкування з душами померлих, хто займається спіритизмом. Невдалому спіритові Юрченкові тепер дихнути не давали: — Загіпнотизуй, щоб їсти не хотілось, — сіпав хтось за рукав (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 70); * У порівняннях. Вона сподівалась якогось чуда, підступила, неначе .. спірит, до дверей і загомоніла: — Вийди, мій милий! (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 256).
СПІРИТ
Тлумачення слова