СПІЛ, сполу, чол.
1. заст. Спілка, союз. * Образно. — Поміняймось серцями.. Поміняймось зараз, і наш спіл кохання стане віковічним (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 234).
2. іст. Половинщина. — То тільки моя десятина, а пшениця людська. Половину за спіл, другу за позички (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 214).
♦ Брати спіл у чому — те саме, що Брати участь (див. брати). Коні прихкали, неначе й вони брали спіл у герці, ставали гопки, били один одного копитами (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 240).