СПІДТИХА-ТИХА, присл., розм. Потай, нишком, крадькома. Ні, я не буду спочивати, Бо й ти приснишся. І [в] малий Райочок мій спідтиха-тиха Підкрадешся, наробиш лиха… (Тарас Шевченко, II, 1963, 401);
// Стиха, потихеньку. Спідтиха-тиха серце її щось недобре віщувало, боліло, нило… (Панас Мирний, I, 1949, 398).
СПІДТИХА-ТИХА
Тлумачення слова