СПІДНИЧКА

СПІДНИ́ЧКА, и, жін. Зменш.-пестл.. до спідниця. Перше виступило дівчатко в червоній спідничці (Лесь Мартович, Тв., 1954, 196); Вона була вже напівроздягнена: коротенька біла спідничка на білих шлейках, не досягаючи до панчіх, одкривала голі коліна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 404); Пояс [індійця] був зроблений із смужок цупкої матерії і чимось нагадував шкіряну спідничку шотландських стрільців (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 164); Він нахилився до нашого з Жабі чемодана і, витягши чорного серпанку сукню з буйною, щедро гофрованою спідничкою, розіп’яв її в руках (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 68); [Павло:] Вибач на слові, хоч би запитати й тебе: чого ти став учащати на вулицю?.. [Михайло:] Хоч би етнографії ради… [Павло:] Яка там етнографія! Чого лукавиш? Спіднички тягнуть… (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 150).