СПІЧНУ́ТИ, ну, неш, док., діал. Спочити. — Я не можу зараз назад вертати, — відповіла дівчина.. Я мушу спічнути (Ольга Кобилянська, III, 1956, 325); Сінокоси спічнуть од худібки, заростаючи велико зелом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 337); — Спічни ще троха, спічни. — Ні, будемо йти, — і підіймалася [Маруся] на зранені ноги (Гнат Хоткевич, II, 1966, 276).
СПІЧНУТИ
Тлумачення слова