СПЕРЕСЕ́РДЯ, присл. В пориві гніву, дуже розсердившись. Стальський спересердя кинув на стіл ніж і вилку, які досі держав у руках (Іван Франко, VII, 1951, 391); Зосина мати спересердя відмовилася від доньки (Михайло Стельмах, I, 1962, 649);
// Від злості, досади. [Дранко:] Тут серце спересердя перепалило тобі, мов на жужелицю!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 178); Спересердя він став червоний, мов печений рак (Петро Панч, Синів.., 1959, 9); Сукенку привіз [Ладик] важку, зимову, жовту, в зелену клітку. Ладикова мало що не плакала спересердя, але сукенку Олені запакувала (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 6);
// Гніваючись, сердячись. Бувайте здорові! Сподіваюсь, що Ви не спересердя не пишете до мене? (Леся Українка, V, 1956, 173); А ся спересердя вдягла шубу, пілотку і снідать не схотіла (Костянтин Гордієнко, Буян, 1938, 74);
// У момент роздратування, сильного збудження; під гарячу руку. Мене від діда силоміць відобрали [відібрали], кажучи, що дід дуже мене розпестили і нічого доброго не навчили. Із-за того дід загнівались були на дедю [батька] і спересердя спродали ліс Цухонів кутському господареві (Марко Черемшина, Тв., 1960, 379); Пекарі ніяково чухали потилиці і починали виправдуватись.. Спересердя чи з похмілля вони зганяли свою злість на цих.. хлопцях (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 154);
// Сердито. — Добрий був чоловік, — знехотя обізвався Балабуха й знов спересердя потяг люльку так, що огонь знов запалахкотів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 98); Вітер виє-завиває, аж стогне спересердя (Мирослав Ірчан, II, 1958, 225); — Ви толком можете сказати щось, чи ні? — гримнув спересердя роздратований Красовський (Яків Качура, Вибр., 1953, 235).
СПЕРЕСЕРДЯ
Тлумачення слова