СПЕРЕЧАННЯ

СПЕРЕЧА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням сперечатися. Він не любив Комашка за самостійність його вдачі, за його завсідні сперечання й опозицію і… за його чесність (Нечуй-Левицький, V, 1966, 307); Він почав пригадувати відвідування батька іншими робітниками, гарячі їхні сперечання, часто до пізньої ночі, про те, хто кого переможе на війні (Петро Панч, Синів.., 1959, 42); Радіють [батько й син] іноді просто й щиро — від життя, від того кипіння щоденного в розмовах і сперечаннях,.. бо все їм болить, як робиться щось не до ладу (Іван Микитенко, II, 1957, 90); Вона була рада, що сестри там.. не було, — все ж би вона заважала трохи своєю розмовою та сперечанням (Леся Українка, III, 1952, 498);
//  рідко. Полеміка. Є ще немало таких філософів, які.. мають пристрасть до теоретичного сперечання, до голої дискусії в пресі (Павло Тичина, III, 1957, 494).