СПЕКУЛЯ́НТ, а, чол.
1. Той, хто займається спекуляцією (див. спекуляція 1 1). На ґрунті продовольчих труднощів [1919 р.] поширилось так зване мішечництво.. Спекулянти-мішечники зривали державну продовольчу політику, надзвичайно підвищували ціни на хліб, що продавався на приватному ринку (Історія УРСР, II, 1957, 156); Він рвав на голові чуб, що спекулянти так нагло, мов з душі, вирвали худобину (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 35); — Мій татусь служив на залізниці. В міліції. Ну, є така міліція на транспорті, вона за порядком слідкує, спекулянтів різних та карних злочинців виловлює (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 184).
2. перен. Той, хто будує свої плани, розрахунки на чому-небудь, намагається використати щось у корисливих інтересах.