СПЕКТРОГРА́МА, и, жін.
1. Фотографічне зображення спектра. За допомогою дифракційного спектрографа та електронно-оптичного перетворювача були зняті спектрограми супутників (Знання та праця, 4, 1966, 5).
2. Набір частот, характерний для коливань механічного та електромагнітного походження, одержаних за допомогою спектрографа (у 2 знач.). Під інтенсивністю, або силою, звука звичайно розуміють сумарну інтенсивність усіх складових тонів даного голосного; її вимірюють за допомогою так званої кривої інтенсивності на осцилограмі, а також на спектрограмах (Сучасна українська літературна мова, I, 1969, 65).