СПАТИСЯ

СПАТИСЯ, спиться, недок., безос. Про бажання, схильність, можливість і т. ін. спати, заснути; про той чи інший стан сну в кого-небудь. «От кому добре спиться!» — каже [Софі] пошепком [пошепки], киваючи мені на його (Марко Вовчок, I, 1955, 377); Ій не спалося: сон десь далеко блукав від неї… (Панас Мирний, III, 1954, 113); Неспокійно спалося Тиховичеві тої ночі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 220); — Як спалося, як відпочивалось, Степане Васильовичу? .. — Солодко спалось (Михайло Стельмах, I, 1962, 591).
♦ Спиться, мов (наче, як і т. ін.) після маківки див. маківка.