СПАСЕ́ННИК, а, чол., рел., заст.
1. Праведник. * У порівняннях. — Чи це, батюшко, нас послали до вас на роботу за спасіння душі, неначебто спасенників, чи таки на справдішню панщину? — питали люди в батюшки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 175).
2. Говільник. Почав [Петро Купріянович] гримати, та лаяти, та проклинати всіх, починаючи з жінки.. і кінчаючи спасенниками, що, говіючи, шкоділи шага на його маківники викинути (Любов Яновська, I, 1959, 214).