СПАС 1, а, чол., церк.
1. Те саме, що спаситель1. Всі вийшли, цокнув замок два рази, і Лазар лишився між чистим ліжком, столом під настільником, напроти спаса (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 194); Надія помітила, що до кутка з нагородами Вовнига ставився з не меншою пошаною, ніж до святого спаса: сідаючи за стіл, він перехрестивсь до ікони і шанобливо вклонився до грамот (Яків Баш, Надія, 1960, 246).
♦ Нехай (хай) спас боронить!, заст. — те саме, що Нехай (хай) бог боронить (милує)! (див. бог). Не перший твій та й не останній Влас, ..Он не таких стяло, — нехай боронить спас! ..А що ж робитимеш? То сказано — війна! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 130).
2. Церква, монастир на честь спасителя (у 1 знач.). Погулявши неділь ізо дві.., йдуть було [запорожці] вже з музиками до Межигірського спаса. Хто ж іде, а хто з прощальпиком танцює до самого монастиря (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 77).
3. Назва кожного з трьох церковних свят, що відзначаються православною церквою з 1 по 15 вересня за старим стилем. Прийшов спас, бери рукавиці про запас (Номис, 1864, № 468); Дере на пасіці Панько свій мед на спаса (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 127); Поспіли груші й яблука на спаса (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 504).
СПАС 2, у, чол.: ◊ Нема (немає) спасу див. нема.