СПАРТА́НСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до спартанець 1 і Спарта. Спартанська держава.
2. Власт. спартанцеві. — Мене ростила ти й не дала спартанської вмілості переносити голод і спрагу (Гнат Хоткевич, I, 1966, 175); Спартанське життя вояка якихось три десятки літ привчало його до боїв у відкритому степу, до лісів, до спочивання в сідлі на бойовому коні (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 66);
// Позбавлений зручностей, вигод; простий, скромний. Полічила [Лукія Назарівна] ліжка і прикинула в умі, що далеко не на всіх вистачав навіть цих спартанських ліжок (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 79).