СПАРАЛІЗОВАНИЙ

СПАРАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спаралізувати. — Хто йде? — Свої! — Анатоль на півкроці став, спаралізований. Цей голос… як же не пізнати! (Яків Качура, II, 1958, 305); Треба вловити момент, коли рибина вперше відчує небезпеку і ніби закам’яніє, спаралізована страхом (Петро Колесник, Терен.., 1959, 38);
//  у знач. прикм. Його жінка мала спаралізовані обі ноги (Іван Франко, VIII, 1952, 43); Рука не ворушиться. Спаралізована (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 480);
//  спаралізовано, безос. присудк. сл. Навкруги його [Хо] панує мертва, прикра тиша.. Від ведмедя до мурашки — все спаралізовано страхом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 149).