СПАНТЕЛИЧУВАТИСЯ

СПАНТЕЛИЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПАНТЕЛИЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Втрачати здатність обдумано діяти; розгублюватися; бентежитися. — Слова, прошу слова! — не стримуюсь я. Вольф од несподіванки спантеличується (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 157); Гарячка жерла молодицю.. Замфір спантеличивсь. Він дозволяв ворожкам робити з жінкою, що їм забагнеться, аби звести її на ноги (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 228); Незнайомець зовсім спантеличився, дивиться на мене, як баран на нові ворота (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 17);
//  тільки док. Почати поводитиря, діяти нерозумно. [Єфрем:] Я забрав собі в голову, що мені тут [у слободі] нічого робить, що я там десь потрібніший… І помилився, а за помилку поплатився… Іншим якось сходить з рук, а я спіткнувся; підвівся, та вже ґрунту під ногами не почув і спантеличився… (Марко Кропивницький, IV, 1959, 358).