СПА́ЛЬНЯ, і, жін.
1. Кімната для спання. Спальня сотничихи; в кутку ліжко з пологом; кругом дивани й дзиглики (Олекса Стороженко, I, 1957, 288); Не було в ній [хаті] челяді. Не було ні вітальні, ні спалень, де довго висипляються (Олександр Довженко, I, 1958, 325); Зібравшись увечері в спальні, дівчатка з завмиранням серця питали одна в одної, чи немає завтра якого посту (Олесь Донченко, III, 1956, 23); У спальні повітря має бути абсолютно чистим (Наука і життя, 10, 1956, 17).
2. Комплект меблів для такої кімнати. Спальня з карельської берези.