СПАКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спакувати. У хаті порожньо, речі зібрані й спаковані (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 336);
// у знач. прикм. Хлопець вибіг з хати, виносячи спаковану апаратуру (Юрій Яновський, IV, 1959, 79);
// спаковано, безос. присудк. сл. От уже й речі спаковано.. Можна рушати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 230).
СПАКОВАНИЙ
Тлумачення слова