СПАЙ, ю, чол., спец.
1. Місце з’єднання спаяних частин; шов. З’єднання .. кварцу з металами ускладнювалось тим, що матеріали мають різний коефіцієнт терморозширення, внаслідок чого спай руйнується (Вечірній Київ, 4.I 1974, 4);
// розм. Місце з’єднання частин чого-небудь. Піч була з зелених водолазьких кахлів, та на спаях червоною глиною позамазувано (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 320).
2. Сполучення, з’єднання кількох різних металів або металу з неметалами. Радіоелектроніка і електротехніка, машинобудування і вакуумна техніка — ці та інші галузі промисловості потребують багатьох деталей із спаїв неметалевих матеріалів з металом (Вечірній Київ, 16.I 1967, 2);
// Компонент такого сполучення, з’єднання. Якщо спаяти кінці двох металевих дротин, наприклад, з вісмуту і міді, і нагріти один із спаїв, залишаючи другий холодним, то в такому колі виникає електричний струм (Курс фізики, III, 1956, 109); Електрорушійна сила термоелектричного елемента залежить від використовуваних матеріалів і різниці температур спаїв (Знання та праця, 11, 1965, 19).