СОВИНИЙ

СОВИ́НИЙ, а, е. Прикм. до сова. А рибалці це не вперше: Ще ізмалу він ізвик Слухать пугача в діброві І в гаю совиний крик (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 144); Вініус наїжився, вирячив очі на Демида,.. крючкуватий ніс спустився нижче, став схожий на совиний дзьоб (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 124); Почувся з того низового байрака чи то людський, чи совиний голос (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 106);
//  Такий, як у сови, власт. сові, який нагадує чим-небудь сову. Спить мій колега мало, а обличчя, проте, ніби запухле, щось є совине в ньому, в його круглих, дитинно ясних очах (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 7); Іноді стара графиня садовила Лукію перед собою на стілець і довго вдивлялася своїми круглими, совиними очима в личко дівчини (Олесь Донченко, III, 1956, 43).