СОВО́К, вка, чол. Лопатка з загнутими догори бічними краями і перев. короткою ручкою. Я бачив.. чиюсь руку з совком, яка брала з другого мішка борошно (Олесь Донченко, V, 1957, 170); Набрала [Катерина] у совок проса (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 36);
// Пристрій, що формою нагадує таку лопатку. Попереду, закриваючи крутий лоб танка, приховуючи його широкі лапи-гусениці, вилискував величезний сталевий різак, якийсь дивовижно гострий совок, навіки приклепаний до танка (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 4).
СОВОК
Тлумачення слова