СОВІ́Т, у, чол.
1. розм. Те саме, що порада 1. Опанас же всім казав,.. що то його гроші, що він на процент давав людям, та, по совіту жінки, не дуже й розкидався і приставляв з себе такого бідного, що ні за що й другу коняку купити (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 160).
Ні привіту, ні совіту див. привіт.
2. заст. Взаємна дружба, мирні стосунки; згода.
♦ Любов та совіт — побажання щасливого, дружного, мирного життя тим, хто одружується. — Заспокойся, Прокошо, не гарячись, — сокорить біля нього Одарка. — Тимко парубок, мо, й гарячий, але роботящий. Любов та совіт, житимуть не гірше других (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 97).